107 хвилин критики.
З сумом приходить розумiння того, що сучаснiсть не просто зупинилась i стоїть на мiсцi, а вже потроху "вiдповзає" назад, короче кажучи просто деградує. Фiльм «Мудаки. Арабески» критикує, змушує замислитись. Це саме те, що нам зараз потрiбно – переосмислення.
«Мудаки. Арабески» – це цикл рiзножанрових корометражок: «Последнее письмо», «Пятница», «Тупик», «Говно», «Такси?!», «Рано утром», «Украинская литература», «Глухота», «Мой друг Серега», «MMS», «Бабушка», «Трусы», «Конченая», «Света». Фiльм знятий у стилi артхаус, молодими українськими режисерами не шукавшими iнвесторiв. Лише кiнотеатр «Жовтень» i «Київ» згодилися випустити його в прокат без жодної цензури, всi ж iншi наполягали на змiнi назви хоча б на «дураки» або «чудаки». Та я думаю, що то не єдина проблема – фiльм знятий без комплексiв та поглядiв на свiт крiзь "рожевi окуляри", хто ж захоче щоб його так рiзко висмiювали? Мабуть, це риторичне запитання. Знято все дуже генiально, адже вже з першої хвилини глядача "хапають за горло i тримають" до останньої хвилини. Вислови, дiї, ситуацiї, все дуже життєве i справжнє, без брехнi i домальовок. Це те, що варто подивитися. Найбiльш вражає частина пiд назвою «Глухота», вона, напевно, найправдивiша iз усiх – це про жорстокiсть та дебiлiзм нашої мiлiцiї. Найсмiшнiша ж- «Рано утром».
Отож, скорiш до кiнотеатру, поки не закiнчився прокат!